«Теніс був мрією»: шлях волонтерки Фонду Марти Костюк
Теніс часто здається далеким і недосяжним — особливо там, де немає кортів чи тренерів. Але іноді мрії знаходять свій шлях. Так сталося і з Зоєю, волонтеркою Фонду Марти Костюк, яка народилася в Лубнах, вивчала мови в Києві, а сьогодні навчається у Великій Британії й допомагає розвивати теніс в Україні.
Її історія — про шлях від дитячого захоплення до професійного стажування у клубі Англійської Прем’єр-ліги, і про те, як спорт може змінювати життя людей навколо.
Розкажи трохи про себе. Що було твоєю першою мрією?
Привіт! Мене звати Зоя, я родом із невеликого містечка Лубни на Полтавщині. Ще з дитинства мене захоплював теніс — ця гра завжди здавалась мені елегантною, динамічною й дуже особливою. Але можливостей для занять у мене не було: ні кортів, ні тренерів. Тому теніс залишався лише мрією.
Мій перший академічний шлях був пов’язаний із лінгвістикою — я навчалася в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де вивчала французьку та іспанську мови. Мені завжди подобалась думка Йоганна Вольфганга фон Гете: «Межі моєї мови — це межі мого світу». Мови відкрили мені двері до різних культур, способів мислення і дали навичку адаптивності — цінну якість у будь-якій сфері.
Як сталося, що ти опинилася у Великій Британії та змінила спеціалізацію?
Моє давнє захоплення спортом та інтерес до його стратегічних і соціальних аспектів стали поштовхом до змін. Теніс завжди мене приваблював, хоча мій рівень гри ще потребує практики. Мій стиль настільки непередбачуваний, що іноді навіть я сама не знаю, куди полетить м’яч. Жартома називаю це «психологічним тиском на суперника» (усміхається).
З початком повномасштабного вторгнення я опинилася у Великій Британії. І вирішила почати новий етап — вступила до Ліверпульського університету на програму «Sports Business and Management». Минулого року у мене була неймовірна нагода пройти стажування у футбольному клубі Англійської Прем’єр-ліги Burnley.
Цей досвід дав мені змогу побачити роботу великого клубу зсередини: організацію матчів, партнерські проєкти, стратегічне планування. Найяскравішим моментом стало долучення до планування фандрейзингового заходу для благодійної організації клубу Burnley in the Community. Ідея полягала в тому, щоб об’єднати місцеву спільноту та бізнес і водночас зібрати кошти для соціальних програм.
Саме тоді я побачила, що спорт — це не лише перемоги, а й спосіб реально змінювати життя людей навколо.
Як ти дізналася про Фонд Марти Костюк і чому вирішила долучитися?
У грудні 2024 року я побачила в Instagram допис про перезапуск Фонду. І майже одразу написала команді. Для мене було важливо долучитися до ініціативи, яка поєднує дві речі: спорт як рушійну силу розвитку і підтримку української молоді.
Від першого дзвінка в січні до офіційного старту співпраці в травні минуло кілька місяців — це був час підготовки, бо я стала першою волонтеркою Фонду. Ми узгоджували формат роботи, завдання, і зрештою підписали офіційний договір. Це підтвердило серйозність намірів і стало важливим кроком у моєму професійному розвитку.
Чим саме ти займаєшся як волонтерка?
Я допомагаю з внутрішніми процесами: організовую роботу в Monday.com, долучаюся до створення волонтерської програми, беру участь у підготовці грантових заявок, відвідую воркшопи донорських організацій.
Зараз я найбільше зосереджена на пошуку партнерів та спонсорів у Великій Британії. Це трохи нагадує онлайн-дейтінг: замість «чи подобаюся я йому?» думаєш «чи подобається їм наша місія?». А відмови болять однаково!
Що часом дається найважче?
Буває, що під час дзвінків усе зрозуміло, але коли починаю працювати — з’являється купа питань. Думаю, це нормально на етапі адаптації. Дуже ціную підтримку Аліни, радниці Марти Костюк, яка координує розвиток Фонду. Вона завжди допомагає знайти відповіді.
Я навіть жартую щотижня: «У мене немає жодних питань — до моменту, поки не закінчиться наш дзвінок».
Що тебе найбільше надихає у співпраці з Фондом?
Те, що наша робота вже приносить конкретні результати. У Фонду є структура, бачення і реальні проєкти. Ми не просто говоримо про розвиток тенісу — ми створюємо можливості для дітей в Україні.
Окремо хочу згадати Марту. Для мене вона приклад спортсменки, яка використовує свою платформу для позитивних змін.
Що б ти сказала тим, хто думає про волонтерство у Фонді?
Не треба чекати ідеального моменту. Якщо ви поділяєте цінності Фонду — це вже хороший початок. Волонтерство тут — це шанс допомогти, розвинути власні навички й стати частиною великої справи.
Я виросла там, де теніс здавався далеким і недосяжним. Але життя склалося так, що мій шлях до тенісу пролягає з Лубен через Британію до Фонду Марти Костюк. GPS би точно заплутався на цьому маршруті!
Сьогодні я можу бути частиною команди, яка робить теніс ближчим для дітей по всій Україні. Це надихає і дає сили рухатися далі.
Приєднуйтесь до нашої місії
Фонд Марти Костюк завжди відкритий для нових волонтерів, партнерів та всіх, хто хоче підтримати розвиток тенісу в Україні. Разом ми створюємо більше можливостей для молоді — і це справді того варте!
