Що таке Open Era в тенісі та коли вона почалася

Сьогодні найсильніші тенісисти світу можуть зустрічатися на Grand Slam, заробляти призові та будувати професійну кар’єру. 

До 1968 року теніс працював інакше. Гравців поділяли на аматорів і професіоналів. Аматори могли виступати на найпрестижніших турнірах, зокрема Grand Slam, але офіційно не мали заробляти тенісом як професією. Ті, хто переходив у професіонали й починав отримувати гроші за виступи, втрачали право грати на цих змаганнях.

Через це частина найсильніших тенісистів світу просто не могла виступати на Wimbledon, Roland-Garros та інших найбільших турнірах. У 1968 році систему змінили: професіоналам дозволили змагатися разом з аматорами. Так почалася Open Era — Відкрита ера тенісу, яка триває й сьогодні.  

Розбираємося, навіщо теніс узагалі ділив гравців на дві групи, чому стара система перестала працювати та що змінив 1968 рік.

Аматори й професіонали: у чому була різниця

Слово «аматор» сьогодні може асоціюватися з людиною, яка грає для себе і значно поступається професіоналам за рівнем. У тенісі того часу це працювало не так.

Серед аматорів були найсильніші гравці світу. Їм дозволялося виступати на Grand Slam та представляти свої країни у великих міжнародних змаганнях. Але офіційно вони не мали отримувати призові як професійні спортсмени.

Професіоналами ставали гравці, які підписували контракти та заробляли виступами на окремих професійних турнірах і серіях матчів. Перейшовши у професіонали, тенісист уже не міг просто повернутися на головні аматорські змагання. Професіонали були виключені з Grand Slam та провідних командних турнірів.  

Виходила дивна ситуація: тенісист міг стати професіоналом, почати заробляти гроші своєю грою — і водночас втратити можливість боротися за найвідоміші титули у своєму спорті.

Images: Ronald Dumont / Daily Express / Getty Images

Чому така система стала проблемою

З часом поділ дедалі менше відповідав реальності. Професійний теніс розвивався, а відомі гравці переходили до професіоналів заради можливості заробляти. Через це найбільші традиційні турніри вже не завжди збирали всіх найсильніших тенісистів світу.

Водночас і поняття аматорства ставало дедалі умовнішим. Частина формально аматорських гравців отримувала компенсації та неофіційні виплати. Сам Roland-Garros, згадуючи цей період, використовує поняття shamateurism — систему, за якої формально аматорський статус міг співіснувати з прихованими виплатами.  

У результаті межа між двома світами ставала дедалі менш логічною: офіційно професіоналам не дозволяли виступати на найбільших турнірах, хоча сам теніс уже фактично рухався до професійної моделі.

Що змінилося у 1968 році

Перелом настав у 1968 році, коли теніс почав відкривати турніри для обох категорій гравців. Першим турніром нової ери стали British Hard Court Championships у Борнмуті, що розпочався 22 квітня 1968 року. А вже в травні відбувся перший Grand Slam Open Era — Roland-Garros. Професіонали, які раніше не мали права грати на головних турнірах, змогли повернутися до них.  

Саме слово Open і передає суть зміни: турніри стали відкритими і для аматорів, і для професіоналів. Від цього моменту й ведуть відлік Open Era.

Images: Getty Images

Хто виграв перший Grand Slam Open Era

Першим Grand Slam нової епохи став Roland-Garros 1968. Чоловічий одиночний турнір виграв австралієць Кен Розволл — один із провідних професіоналів свого часу. Він отримав 15 000 французьких франків призових, приблизно $3 000 за тодішнім курсом.  

Жіночий турнір виграла американка Ненсі Річі. І тут добре видно, наскільки перехідним був 1968 рік: Річі на той момент залишалася аматоркою і не прийняла призові, оскільки побоювалася втратити право виступати у Fed Cup — головному командному турнірі серед жіночих національних збірних, який сьогодні має назву Billie Jean King Cup.  

Тобто Open Era почалася не одним миттєвим переходом усієї системи на сучасні правила. Старі й нові принципи певний час існували поруч.

Images: Left Photo — Dennis Oulds—Central Press/Hulton Archive/Getty Images; Right Photo — usopen.org

Wimbledon теж відкрився для професіоналів

У тому самому 1968 році нові правила прийшли й на Wimbledon. Офіційна історія турніру називає 1968-й першим роком, коли Championships були відкриті для всіх категорій гравців.  

Чоловічий титул виграв Род Лейвер, жіночий — Біллі Джин Кінг. Лейвер отримав £2 000, а Кінг — £750. Це був перший Wimbledon, на якому виплачували призові гроші. Для тенісу це була фундаментальна зміна: найвідоміші турніри поступово ставали частиною одного професійного спортивного середовища.

Images: Left Photo — Associated Press; Right Photo — Ern McQuillan OAM

Чому Open Era настільки важлива

1968 рік змінив сам принцип, за яким був організований теніс. Найсильнішим гравцям більше не потрібно було обирати між можливістю заробляти тенісом і участю в найпрестижніших турнірах. Grand Slam знову могли збирати провідних аматорів і професіоналів в одних сітках.

З’явилася основа для розвитку тенісу як сучасного професійного спорту: з офіційними призовими, міжнародними турами та можливістю для спортсменів будувати кар’єру навколо гри.

Зміни, однак, не завершилися у 1968 році. У наступні роки професійний теніс продовжував перебудовуватися: у 1972 році була створена ATP, у 1973-му — WTA, розвивалися рейтингові системи та структура турів.

Тому 1968 рік краще сприймати як точку відліку сучасної епохи тенісу, а не момент, коли за один сезон сформувалася вся система, яку ми знаємо сьогодні.

Що означає Open Era сьогодні

Коли в тенісній статистиці зустрічається формулювання «рекорд Open Era», йдеться про результати, зафіксовані від початку Відкритої ери у 1968 році. Тому в історичних матеріалах можна побачити окремі рекорди «за всю історію» та «в Open Era». Теніс існував задовго до 1968 року, але саме тоді почалася принципово інша модель професійних змагань.

Суть цієї зміни досить проста. До 1968 року статус гравця міг визначати, чи має він право виступати на найпрестижніших турнірах світу. Open Era поступово прибрала цей бар’єр і дала найсильнішим тенісистам можливість змагатися між собою незалежно від того, чи заробляють вони тенісом.